Свидетельство о регистрации средства массовой информации Эл № ФС77-47356 выдано от 16 ноября 2011 г. Федеральной службой по надзору в сфере связи, информационных технологий и массовых коммуникаций (Роскомнадзор)

Читальный зал

национальный проект сбережения
русской литературы



Виктория Нарижна

Першi холоди

* * *

сиве божевЁлля
цЁлує хмари взасос
втома
втомилась сама
Ё до спазм утомила мене
люди
браття мої
щоб ви скисли до ранку
дайте пожити без слЁв
дайте пожити без снЁв
просто
дайте
пожити

НЁч

сонячне коло розколото
тупою сокирою на дрова
темно
шашлик у банках
стЁкає останньою агонЁєю соку
зорЁ в потертих джинсах
фальшиво спЁвають БГ
пустоголовий мЁсяць
миє в рЁцЁ помЁдори
Ё дебЁльно посмЁхається

ах
як добре отак собЁ вЁдпочити

а порубане сонце
знову виросте...

знову виросте?..

ДепресЁя

спускаюсь у збайдужЁлЁсть
невже
вже
надходить повна "же"?

сунуть справи
то злЁва
то справа
де ж моє право
на вранЁшню каву
з сигарою?

ЁдЁть ви на фЁґ
Ёз вашим святом —
як назвати
цЁ хмари з вати?
хоч вий
а вЁтер злий —
не хоче цю гидь здувати

жарти сальнЁ
за стЁнами спальнЁ
о людство
о твої Ёстини правильнЁ
на всЁх твоїх лЁках можна писати:
"застосовувати ректально"

* * *

домовички звичайно пахнуть борщиком
покраденим Ёз горщикЁв хазяйських
а ще вершками пахнуть Ёз комори
здобутими в той самий хитрий спосЁб

а разом з ними так пахтить Ё затишок
Ё сонне павутиння по куточках
Ё рЁдний пил зворушливий до слЁз

* * *

у своєму коханнЁ щемному
божевЁльному
богомудрому
у своєму коханнЁ щемному
що на шиї висить дзвЁночком
ти — малесенький мЁй ослЁнчик
дерев\´яний
нехитро зроблений
на який можна просто стати
Ё вхопити зЁрку долоньками

ПершЁ холоди

жовтень завЁшує дзеркала.
осЁнь Ёз дзвоном битого скла
тягне калошЁ по зимнЁй пЁдлозЁ —
зЁщулена Ё мала.

а падолист з похмЁлля
варить лЁкарське зЁлля,
вЁкно зачиняє, каже — дме,
каже — зЁлля краще розсолу,
та вЁри нЁхто не йме.

дощ Ёз лицем оспалим
жере цибулину з салом
крутить на палець косу масну
плямкає Ёз непЁдробним жалем
та зазирає в труну —

прямо у сивЁ очЁ вересня.

СамЁсть

гЁрко привабливий
проникливий
свЁтловолосий:

рум\´янець на вилицях
джинси блакитнЁ
(наче очЁ в МарЁї)

зовсЁм босий
хоча й у кросЁвках
босий бо серце
босе
бо серце з бЁса наївне

чекає Христа
чекає його звЁдусЁль
ще трохи — Ё сльози
ще трохи — Ё вкушенЁ губи
усЁм своїм профЁлем
небезпечно тонким
чекає Христа

ми зовсЁм забули
а Христос — вЁн у кожного свЁй
Христос — бородатий безжальник
з гЁтарою, квЁтами й перснем...

* * *

за втомою втома
рудою хвилею
захлюпують в пащу
роззявлену серця

пащу роззявлено
в червоному криковЁ
крик перетворено
в сЁре булькання

в кожнЁй бульбашцЁ
по неситЁй мрЁї
пливуть-пЁдЁймаються
в небо некошене
прямо Господу в руки наївнЁ
ось тобЁ: "вашЁ слова та й до Бога"

бульбашки луснуть — мрЁї посипляться
Бог зойкне, задивиться вниз — та й забуде
вЁн-бо дитина
йому дозволено

* * *

тупими ножицями
з душЁ накроїли
сорочечок
для потерчат

якщо з мене вирЁжуть те
чим говорю
чи матиму
чим мовчать

кажуть Ёще —
добрЁї люди
насправдЁ —
чисто кати
душа в мене сльозна
сорочечки будуть
потерчатам пекти

Ё стануть вони плакати
а я їх вмовляти
а я їх за руку водить
на те й потерчата, щоб потерпати
на те й душа, щоб кроїть

Виктория Нарижна — поэтесса, переводчица на украинский язык иностранной литературы. Родилась в 1982 году. Окончила филологический факультет Днепропетровского национального университета. Лауреат премии "Смолоскип".