Отерпла вЁд задухи нЁч
ЖарЁла скиба гарбузова
Над гетто трупоїдЁв-хмарочосЁв
Що душЁ розпорошували денно
ЗаскнЁло серце
Темрява забилася у груди
На тоскне сяйво лЁхтаря
Кажан впурхнув

А. Соколенко
СкреготЁння
АмпутацЁя
Ампутовано
МЁльярд звивин
У мЁзках двоногих
Голови
КЁнцЁвки котяться
Катам
ПЁд закаблуки
Скорботно
Скорбота
З плакату грайливо
Тут за безцЁнь обрЁзаються душЁ
На мотузку з савану
Спустився Бог
Пустеля
Помин
На асфальтЁ
Птах
Із виплаканими очима
Несила йому

Миршаве
Без\´язике мЁсто
З Ёмперського обличчя
Дупа
ОблЁплене брехнею
Гадючої мЁмЁкрЁї
Недоїдками жебраєш
Тебе випереджає
Тваринний жах Раба
Ти
Антитеза Раю
Ти
Антипод Життя

Ти
Мрець
Ти
Каїн

О. Нем\´ятому
Тепер
Голова червона
Окремо вЁд тЁла
ТамплЁєре
Боляче
Дивно
АкацЁй
ІржавЁ
КрицевЁ цвяхи
Голки
ПЁд нЁгтЁ
ЧорнЁй землЁ

В. Пiдмогильному
ХЁба заборонено
В ночЁ
Чи снЁг Ёшов тодЁ
Слухати
В центрЁ
ПровЁнцЁйного мЁста
Нудотно-солодке караоке
Про якусь-то Жанну
На запльованому насЁнням
Жуйкою
Суржиком
Немовби бЁльма
Малясовому майданЁ
З атавЁстично-рудиментними
Рундуками
Що пЁдперезанЁ
Хвостами пацюкЁв
І запиваючи лютневу тугу
СповЁдальною горЁлкою
Чи снЁг Ёшов тодЁ
Промовляти
"Очевидно є люди, що можуть згадувати своє життя як суцЁльну смугу радощЁв…"

ОсЁннЁй плач над ними
Ще напЁвживими
В цитриновЁй прозоростЁ
Долоней листя
ГорЁховому дрожу за вЁкном
У скЁмленнЁ стурбованих синиць
Крижинках невагомих павутинок
І тЁнЁ свЁтло-сЁрЁ
В проваллях карооких
І скло мЁж всесвЁтом
І одинаками
І пошерх смертЁ в мент
ПривабливЁший нЁж життя

ВельмиповЁльний "цок"
ЦвяшкЁв — секунд
Все бЁльше
Ллється бЁлого
ПомЁж штрихами
На спорожнЁлому паперЁ
Мрець — дзиґар
Обличчя маревом
ЗЁ стелЁ
ЗаслЁпнучи бЁжу
З високої гори
СнЁг ссе
Немов в багнюку
Ноги
СЁтка поту
СтрахЁття блякле
Крок невЁрний
Урвище
Внизу весна
Серед людей Ё згукЁв
Опудало твоє
З синявого зимового пальта
Пологи нетерпця
Задушливо — хижачим
Сургучем
Мук виверження
Почепили
Чекай

Зреклася
ГлибинЁ колодязя
Що сховом був вЁд себе
Та вЁд марнолюбства
Просякнута
Твоїм дощем
Краплинно-золотавим
СтрумЁнням мЁсяця
В хиткому суголоссЁ тишЁ
ПЁд бЁлокрилою косинкою
ПЁшла собЁ

Сонячний човен
Оповитий
Прохолодною мушлею мого тЁла
Висне в отрутЁ
Медового сновидЁння
ОбрЁєм
Спекотного степу
Танучого
В невагомЁй блакитЁ
Крилець метелика
ДзенЁвської флейти

Хрести
Хрестом
Хрести
ПорфЁра крапель
Горобини
СупокЁй
Коливання свЁтла
З вЁтрил солом\´яної верби
Лискучої ворони
АнтисвЁт
І каяття

Мовчалезносмутне золотЁння
ФЁлЁжанки
Чорної
В курявЁ уламкЁв сновидЁнь
ГЁркуватих чаїн
Вуст твоїх їй бракує

Ирина Мазуренко — поэтесса. Родилась в 1960 году. Окончила Днепропетровский государственный университет. Работает научным сотрудником музея Литературное Приднепровье. Автор книги стихов "НапЁвтони" (2000), "Те, що створю вЁдчуття" (2005). Стихи также публиковались в альманахе своевременной литературы "СТЫХ" (г. Днепропетровск).