Днепропетровск на карте генеральной. Поэзия на украинском языке.
Ірина МАЗУРЕНКО
ЗАСКНіЛО СЕРЦЕ
* * *
* * *
Отерпла від задухи ніч
Жаріла скиба гарбузова
Над гетто трупоїдів-хмарочосів
Що душі розпорошували денно
Заскніло серце
Темрява забилася у груди
На тоскне сяйво ліхтаря
Кажан впурхнув
Жаріла скиба гарбузова
Над гетто трупоїдів-хмарочосів
Що душі розпорошували денно
Заскніло серце
Темрява забилася у груди
На тоскне сяйво ліхтаря
Кажан впурхнув
* * *
А. Соколенко
Скреготіння
Ампутація
Ампутовано
Мільярд звивин
У мізках двоногих
Голови
Кінцівки котяться
Катам
Під закаблуки
Скорботно
Скорбота
З плакату грайливо
Тут за безцінь обрізаються душі
На мотузку з савану
Спустився Бог
Пустеля
Помин
На асфальті
Птах
Із виплаканими очима
Несила йому
Скреготіння
Ампутація
Ампутовано
Мільярд звивин
У мізках двоногих
Голови
Кінцівки котяться
Катам
Під закаблуки
Скорботно
Скорбота
З плакату грайливо
Тут за безцінь обрізаються душі
На мотузку з савану
Спустився Бог
Пустеля
Помин
На асфальті
Птах
Із виплаканими очима
Несила йому
* * *
Миршаве
Без`язике місто
З імперського обличчя
Дупа
Обліплене брехнею
Гадючої мімікрії
Недоїдками жебраєш
Тебе випереджає
Тваринний жах Раба
Ти
Антитеза Раю
Ти
Антипод Життя
Ти
Мрець
Ти
Каїн
Без`язике місто
З імперського обличчя
Дупа
Обліплене брехнею
Гадючої мімікрії
Недоїдками жебраєш
Тебе випереджає
Тваринний жах Раба
Ти
Антитеза Раю
Ти
Антипод Життя
Ти
Мрець
Ти
Каїн
* * *
О. Нем`ятому
Тепер
Голова червона
Окремо від тіла
Тамплієре
Боляче
Дивно
Акацій
Іржаві
Крицеві цвяхи
Голки
Під нігті
Чорній землі
Тепер
Голова червона
Окремо від тіла
Тамплієре
Боляче
Дивно
Акацій
Іржаві
Крицеві цвяхи
Голки
Під нігті
Чорній землі
* * *
В. Пiдмогильному
Хіба заборонено
В ночі
Чи сніг ішов тоді
Слухати
В центрі
Провінційного міста
Нудотно-солодке караоке
Про якусь-то Жанну
На запльованому насінням
Жуйкою
Суржиком
Немовби більма
Малясовому майдані
З атавістично-рудиментними
Рундуками
Що підперезані
Хвостами пацюків
І запиваючи лютневу тугу
Сповідальною горілкою
Чи сніг ішов тоді
Промовляти
«Очевидно є люди, що можуть згадувати своє життя як суцільну смугу радощів…»
Хіба заборонено
В ночі
Чи сніг ішов тоді
Слухати
В центрі
Провінційного міста
Нудотно-солодке караоке
Про якусь-то Жанну
На запльованому насінням
Жуйкою
Суржиком
Немовби більма
Малясовому майдані
З атавістично-рудиментними
Рундуками
Що підперезані
Хвостами пацюків
І запиваючи лютневу тугу
Сповідальною горілкою
Чи сніг ішов тоді
Промовляти
«Очевидно є люди, що можуть згадувати своє життя як суцільну смугу радощів…»
Те, що створюЄ вiдчуття...
Осінній плач над ними
Ще напівживими
В цитриновій прозорості
Долоней листя
Горіховому дрожу за вікном
У скімленні стурбованих синиць
Крижинках невагомих павутинок
І тіні світло-сірі
В проваллях карооких
І скло між всесвітом
І одинаками
І пошерх смерті в мент
Привабливіший ніж життя
Ще напівживими
В цитриновій прозорості
Долоней листя
Горіховому дрожу за вікном
У скімленні стурбованих синиць
Крижинках невагомих павутинок
І тіні світло-сірі
В проваллях карооких
І скло між всесвітом
І одинаками
І пошерх смерті в мент
Привабливіший ніж життя
Сон 1
Вельмиповільний «цок»
Цвяшків — секунд
Все більше
Ллється білого
Поміж штрихами
На спорожнілому папері
Мрець — дзиґар
Обличчя маревом
Зі стелі
Засліпнучи біжу
З високої гори
Сніг ссе
Немов в багнюку
Ноги
Сітка поту
Страхіття блякле
Крок невірний
Урвище
Внизу весна
Серед людей і згуків
Опудало твоє
З синявого зимового пальта
Пологи нетерпця
Задушливо — хижачим
Сургучем
Мук виверження
Почепили
Чекай
Цвяшків — секунд
Все більше
Ллється білого
Поміж штрихами
На спорожнілому папері
Мрець — дзиґар
Обличчя маревом
Зі стелі
Засліпнучи біжу
З високої гори
Сніг ссе
Немов в багнюку
Ноги
Сітка поту
Страхіття блякле
Крок невірний
Урвище
Внизу весна
Серед людей і згуків
Опудало твоє
З синявого зимового пальта
Пологи нетерпця
Задушливо — хижачим
Сургучем
Мук виверження
Почепили
Чекай
* * *
Зреклася
Глибині колодязя
Що сховом був від себе
Та від марнолюбства
Просякнута
Твоїм дощем
Краплинно-золотавим
Струмінням місяця
В хиткому суголоссі тиші
Під білокрилою косинкою
Пішла собі
Глибині колодязя
Що сховом був від себе
Та від марнолюбства
Просякнута
Твоїм дощем
Краплинно-золотавим
Струмінням місяця
В хиткому суголоссі тиші
Під білокрилою косинкою
Пішла собі
* * *
Сонячний човен
Оповитий
Прохолодною мушлею мого тіла
Висне в отруті
Медового сновидіння
Обрієм
Спекотного степу
Танучого
В невагомій блакиті
Крилець метелика
Дзенівської флейти
Оповитий
Прохолодною мушлею мого тіла
Висне в отруті
Медового сновидіння
Обрієм
Спекотного степу
Танучого
В невагомій блакиті
Крилець метелика
Дзенівської флейти
* * *
Хрести
Хрестом
Хрести
Порфіра крапель
Горобини
Супокій
Коливання світла
З вітрил солом`яної верби
Лискучої ворони
Антисвіт
І каяття
Хрестом
Хрести
Порфіра крапель
Горобини
Супокій
Коливання світла
З вітрил солом`яної верби
Лискучої ворони
Антисвіт
І каяття
* * *
Мовчалезносмутне золотіння
Філіжанки
Чорної
В куряві уламків сновидінь
Гіркуватих чаїн
Вуст твоїх їй бракує
Філіжанки
Чорної
В куряві уламків сновидінь
Гіркуватих чаїн
Вуст твоїх їй бракує
Ирина Мазуренко — поэтесса. Родилась в 1960 году. Окончила Днепропетровский государственный университет. Работает научным сотрудником музея Литературное Приднепровье. Автор книги стихов «НапЁвтони» (2000), «Те, що створю вЁдчуття» (2005). Стихи также публиковались в альманахе своевременной литературы «СТЫХ» (г. Днепропетровск).